НАШ ПРАПОР Небеса блакитні Сяють з глибини, А пшеничні й житні Мерехтять лани. Образ цей не зблідне, Хоч минуть жнива. Це знамено рідне – Злото й синява. Прапор наш, як літо, В сонці майорить. По долині – жито, По горі – блакить. Прапор наш – не битва, Не рушничний дріб: По горі молитва, По долині – хліб. Д. Павличко
