28 червня Україна відзначає одне з найважливіших державних свят – День Конституції. Саме цього дня, 28 червня 1996 року, ухвалили Основний Закон.
День Конституції – це єдине державне свято, закріплене в самій Конституції:
«Стаття 161.
День прийняття Конституції України є державним святом –
Днем Конституції України»
Ухвалення Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина та підвищило міжнародний авторитет України в світі.
У цей день було б доцільно пригадати основні віхи історії Конституції нашої держави.
Україна тривалий період часу перебувала у складі іноземних держав, тому це наклало відбиток на особливості нашого державотворення. Починаючи із кінця XVIІ століття українські землі опинилися у складі Речі Посполитої, Московського царства, Австро-Угорської та Російської імперій. Кожна з цих держав будувала свій власний політичний устрій, який певним чином переносився на територію українських земель. Увесь цей досвід поступово асимілювся українськими політичними діячами. Лише починаючи з кінця ХХ століття, Україна змогла самостійно виробити свої власні пріоритети політичного будівництва. І саме 28 червня 1996 року став історичним днем. Днем прийняття Верховною Радою України нашого основного закону – Конституції України!
Але перед детальним розглядом процесу підготовки та прийняття Конституції України, давайте пригадаємо, які ключові державотворчі проєкти до цього були.
Конституція Пилипа Орлика
Конституцію Орлика «Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорозького…» заведено вважати найпершою, хоча історики сперечаються чи була вона конституцією у сучасному розумінні.
Вона фактично не мала юридичної сили, бо була укладена урядом Гетьманщини у вигнанні у молдавському місті Бендери (тоді територія Османської імперії, нині фактично контролюється самопроголошеною державою «Придністровʼя») після поразки гетьмана Івана Мазепи у битві під Полтавою 1710 року.
У «Пактах й Конституції законів…» йшлося про обмеження прав гетьмана, окреслювалися його обов’язки та визначався майбутній лад держави. Зокрема, визначався поділ влади на:
- Законодавчу (Генеральна рада, яка збирається тричі на рік);
- Виконавчу (гетьман і Генеральна старшина);
- Судову (Генеральний суд) гілки.
Гетьман «не повинен карати сам із власної ініціативи і помсти», а рішення, яке виносить Генеральний суд, «не поблажливе й не лицемірне, а таке, якому кожен мусить підкоритися, як переможений законом».
Оригінал документа написано латиницею, він постійно зберігається у Національному архіві Швеції.
Окрім латинського варіанту Конституції Пилипа Орлика, є українськомовний варіант, який був підписаний гетьманом. Однак оригінальна титульна сторінка конституції досі зберігається у Російському державному архіві давніх актів у Москві.
Конституція УНР
Конституцію Української народної республіки Центральна рада ухвалила 29 квітня 1918 року, у свій останній день існування. Однак цей документ так і не набув чинності через державний переворот гетьмана Павла Скоропадського.
Конституція проголошувала державну незалежність і територіальну цілісність УНР, рівність прав громадян, демократичні свободи.
Республіка мала бути парламентською зі Всенародними Зборами як вищою законодавчою владою (без посади президента).
Передбачався земельний адміністративно-територіальний устрій з широким місцевим самоврядуванням у всіх 30 землях.
Підтверджувалося право національних меншин в Україні на національно-персональну автономію, закріплювалося право національних союзів на законодавчу ініціативу.
Конституції радянської влади
Усього радянських конституцій було чотири: 1919, 1929, 1937 та 1978 років. Саме остання діяла на території України й після проголошення незалежності, аж до 1996 року. І хоча документом визначалися і демократичні свободи, і вільні вибори та гарантувалися права людини, але фактично усе це не діяло.
Конституція Незалежної України
Процес формування нинішнього варіанту головного документа країни почався одразу ж після прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР «Декларації про державний суверенітет України» – і вже у жовтні була створена Конституційна комісія.
За шість років створили щонайменше 15 варіантів документа – вони тривалий час обговорювалися, доповнювалися і доопрацьовувалися.
Активна робота над фінальним проєктом Конституції тривала три місяці, а спеціально створена комісія працювала по 13 годин на день. У березні 1996 року проєкт рекомендували до розгляду Верховною Радою. А під час підготовки до другого читання у документ внесли близько 6 тисяч правок.
Основний Закон ухвалили о 9:20 ранку 28 червня 1996 року після 24 годинного марафону майже безперервної роботи.
Від початку ухвалення документ змінювався кілька разів. Хоча й, згідно з ним, передбачена досить жорстка процедура внесення до неї змін та доповнень.
До слова, для схвалення змін до різних її розділів вимагається від 2/3 до 3/4 голосів від конституційного складу Верховної Ради (450 народних депутатів). Якщо ж зміни скасовують чи обмежують права й свободи людини і громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи загрожують територіальній цілісності держави, то Конституція України взагалі не може бути змінена.
Конституція в умовах воєнного стану
Конституцію України не можна змінити в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Також, згідно зі статтею 64, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Водночас Конституція як основний закон країни та гарант забезпечення і захисту цих прав і свобод, містить перелік прав, які не можуть обмежуватися навіть в період дії воєнного стану. Це передбачено статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63.
Конституція – Основний Закон України. Вона стала відображенням засад та основоположних принципів суверенної держави Україна, незалежність якої була визнана міжнародною спільнотою.
Згодом світове співтовариство назвало нашу Конституцію однією з найдемократичніших у світі.
Конституція закріпила основи державного ладу незалежної України. Вона стала важливим кроком у забезпеченні прав і свобод людини та громадянина.
Це ті цінності, за які ми зараз боремось.
З Днем Конституції України!
