Педагог живе доти, поки жива про нього пам’ять

12 листопада 2025 року в коледжу проведена загальноколеджна година спілкування до Дня вшанування пам’яті  Володимира Івановича Литвиненка, Заслуженого лікаря України, Почесного громадянина м. Кременчука, видатного педагога, директора коледжу (1970-2011).

Володимир – ім’я, що в серці лунає,

Як пісня весняна над тихим селом.

І кожен, хто знав – ще й тепер відчуває,

Як світло його не зникає кругом.

Він правду любив – не за славу, не з страху,

А просто, як дихає поле дощем.

І навіть у дні, де зневіра і плачі, –

Він вчив нас стояти, бути мечем.

Він вчив нас триматись, коли все згорає,

І бути людьми, хоч навколо темно.

Його доброта нас і нині тримає,

Як промінь надії, що йде крізь вікно.

Тепер його тінь – то не тінь, а відзвуки,

Що в кожнім серці з роками ростуть.

І навіть коли проминають розлуки –

Учитель живе, поки учні ідуть.

Вірш написала: Варвара Головіна,

здобувач освіти групи 3-А л/с (11 кл.)

0 0 голосів
Рейтинг статті
Subscribe
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі