“Світ ловив мене, але не впіймав”
22 листопада 1722 року в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку в небагатій козацькій родині народився Григорій Сковорода. «Від бідних бідний народився, нужду підклав, нуждою вкрився». Ці слова дуже влучно характеризують життя найвидатнішого українського філософа ХVІІІ ст., просвітителя, письменника, педагога, музиканта та співака Григорія Савича Сковороди.
1
1
У 16 років Сковорода вступив до Києво-Могилянської академії, де закінчив класи піїтики, філософії, риторики та богослов’я, опанував старо- та новогрецьку, латинську, німецьку, польську мови. З 1742 по 1744 рік, завдяки чудовому голосу і музичним здібностям, Григорій перебував у складі Придворної капели в Санкт-Петербурзі.
В 1750 році в Угорське місто Токай вирушала комісія на чолі з генералом Вишневським. Григорія Сковороду, який добре знав іноземні мови, церковні звичаї, мав музичні здібності, ввели до складу цієї комісії. За кордоном у Григорія з’явилась можливість спілкуватися з ученими Австрії, Угорщини, Словаччини. Повернувшись з-за кордону, Сковорода викладав поетику у Переяславській семінарії.
У 1759-1769 роках Сковорода викладав поетику в Харківському гуманітарному колегіумі. Але через відмову постригтися в ченці, а потім отримати високий церковний сан, його звільнили. Відтоді він припинив викладацьку та будь-яку службову діяльність. Подорожував Україною, пишучи свої перші філософські твори.
Мислитель підняв голос протесту проти царів, духовних і світських феодалів у творах «Всякому городу нрав і права», «Сон», «Ой ти, пташко жовтобоко», «Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя». Він яскраво змальовує їх паразитичний спосіб життя.
Знаю, що смерть – як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар, –
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь…
Совість, як чистий кришталь, стала наріжним каменем поглядів Сковороди, що відображена в його теорії «сродності» або «спорідненої праці». Сенс її в тому, що кожна людина повинна працювати, використовуючи природний хист до певного виду занять.
Понад чверть століття мандрував Сковорода містами і селами України, проповідуючи свої ідеї. А останній притулок мандрівний філософ знайшов у с. Пан-Іванівка, що під Харковом. Там він 09 листопада 1794 року і помер.
Творчість Григорія Сковороди не тільки займає чільне місце в історії української літератури, а й вважається виявом української духовної традиції від давнини до сьогодні.
Сучасна навчальна програма з української літератури дозволяє ознайомитися з піснями, байками, афоризмами та притчами філософа. Як і раніше, Григорій Сковорода має величезний вплив на українське громадянство, і то не лише своєю етичною наукою, а головним чином своїм життям, в якому слово ніколи не розходилося з ділом.
Підготувала матеріали – Г.О. Чорна,
викладач української літератури.
