11 листопада кожного року ми віддаємо данину пам’яті Володимиру Івановичу Литвиненкові – Заслуженому лікареві України, Почесному громадянину Кременчука, котрий понад 40 років очолював колектив Кременчуцького медичного коледжу.
Його ім’я золотими літерами вписано в історію нашого міста, в історію розвитку і становлення рідного медичного коледжу, кожного з нас.
9 років – таких довгих і таких коротких пройшло з того дня, коли зупинилося серце цієї видатної людини. Та іскри його серця живуть у наших серцях, нагадуючи про неповторні дні спілкування, про творчі злети, трудові досягнення.
Пройдуть роки, спливуть тумани,
Над світом знов зійде зоря…
Та не згасає пам’ять серця
Про того, хто любив життя,
Хто зміг його хвилину кожну
Закарбувати в справах дня!
Володимир Іванович Литвиненко – викладач хірургії, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист, Заслужений лікар України, Почесний громадянин міста, нагороджений медалями «За освоєння цілинних земель», «Ветеран праці», почесними грамотами Міністерства охорони здоров’я України, численними грамотами і знаками пошани керівних органів, що стало засвідченням його високого професіоналізму лікаря, досвіду організатора лікувальної справи і таланту педагога.
За роки діяльності відбулося зміцнення матеріально-технічної бази, колектив досяг високого рівня організації навчально-виховного процесу. Відкриті:
1973 р. – відділення за спеціальністю «Сестринська справа»;
1976 р. – відділення «Стоматологія ортопедична»;
1982 р. – вечірнє відділення «Сестринська справа»;
1982 р.- завершено будівництво гуртожитку на 408 місць;
1992 р. – будівництво їдальні на 200 місць;
2000 р. – відділення післядипломної освіти;
2006 р.– відділення «Сестринська справа» (бакалавр медицини).
В одному з останніх інтерв’ю пресі Володимир Іванович сказав:
«Безперечно, я вріс у поняття «медичний коледж». Коли настає моя двомісячна відпустка, більше двох тижнів без роботи не витримую. І не тому, що без мене не можуть викладачі й студенти, а через те, що я не можу без них! Куди б не повернувся – навчальний корпус, гуртожиток, їдальня, – відчуваю, що вклав у них свою душу й серце, отже, прожив життя недаремно. Для мене рідний дім – це коледж. Душа моя – у кожному куточку цього навчального закладу. Тут моє життя і я не уявляю своє життя без коледжу».
Володимир Іванович створив у нашому навчальному закладі оптимальні умови для інтелектуального, фізичного та духовного розвитку кожного студента, вибудував наш коледж таким, у якому молода людина ніколи не зазнає поразки, зможе розкрити свої таланти, зміцнити здоров’я, знайти успішний стартовий майданчик для подальшого становлення як особистості. Він визначив пріоритет педагогічної діяльності колективу – розвиток студентського самоврядування, створення культурних та духовних виховних традицій, досягнення вищого рівня професійної майстерності випускників коледжу.
В.І. Литвиненко користувався глибокою повагою і довірою людей, його особистість зачаровувала, притягувала, випромінювала магнетизм. Завдяки його невтомній енергії, потужній працездатності, гуманності та мудрості започатковано та втілено в життя багато колективних творчих справ: вшанування ветеранів та людей похилого віку, розвиток та творчі успіхи колективів студентської художньої самодіяльності в клубі «Веселка», перемоги студентів на обласних конкурсах професійної майстерності, цікаві змагання випускників у конкурсах веселих та винахідливих, діяльність студентського науково-пошукового товариства «In spe!», активна боротьба зі шкідливими звичками та формування у молоді навичок здорового способу життя та багато інших добрих справ.
Він був носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань, високої культури і перш за все – поваги до кожної особистості, що проголошує наш девіз «З любов’ю до людей і професії». Ми впевнені, що кожний, хто мав щастя працювати з ним, навчатися в нього, буде все життя нести в серці вогник його душевної теплоти.
Він виконав свій життєвий принцип – сіяти добро людям. Доброта була найяскравішою якістю характеру. Його чуйність, милосердя. турботу і повагу відчували всі – рідні, друзі, співпрацівники, ветерани праці, навіть незнайомі люди відчували тепло його душі.
Він був надзвичайно обдарованою людиною. Усі ми вражалися його творчими здібностями, умінням серцем відчувати красу природи. Він захоплювався мистецтвом, добре знав літературу, поезію, чудово співав, писав вірші.
Восени 2004 року наш рідний медичний коледж відзначав славетний ювілей – 100 річчя з дня заснування. На урочистому святі вперше пролунав Гімн коледжу, слова якого написав Володимир Іванович Литвиненко.
Восени 2010 року, коли колектив коледжу вітав Володимира Івановича з 40-річчям трудової діяльності на посаді директора, він звернувся до викладачів і студентів зі словами:
«Я вдячний долі, що понад 40 років очолюю чудовий колектив коледжу, причетний до великої справи – виховання нашої надійної зміни. До вас, майбутніх медиків, мої слова: «Творячи щиро добро, оздоровляйте тіло і дух людини, живіть з любов’ю і вірою».
Володимир Іванович любив повторювати: «Життя – це позика, а не подарунок. Бездумно жити ми просто не маємо права. Своїми справами ми спроможні довести цінність свого життя, сутність і глибину нашого сліду на землі».
10 листопада 2012 року відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки пам’яті Володимира Івановича на будівлі нашого коледжу.
09 жовтня 2013 року рішенням Полтавської обласної ради народних депутатів Кременчуцькому медичному коледжу присвоєно почесне ім’я В.І. Литвиненка.
