«Ні! Я жива!
Я буду вічно жити!
Я маю в серці те,
Що не вмирає!»
Під таким девізом 27 лютого 2023 р. у Кременчуцькому медичному фаховому коледжі імені В.І. Литвиненка відбулася загальноколеджна година спілкування, присвячена щирій патріотці, знаній письменниці, неординарній особистості Ларисі Петрівні Косач-Квітці. Провела виховний захід Наталя Крикунова, викладач української мови.
25 лютого 2023 року – День Українки.
25 лютого 1871 року (152 роки тому) в Новоград-Волинському народилася Лариса Косач, яка увійшла в історію під псевдонімом Леся Українка.
Саме вона стала однією з центральних постатей української культури та піднесла її до європейського рівня.
Але світове значення творчості письменниці довго применшували, а образ спотворювали.
За життя не вважали найкращою жінкою-письменницею.
Сучасники дорікали Лесі Українці, що та писала багато драм на ранньохристиянські та античні теми, і вимагали більше творів про українську історію. Але насправді, коли Леся Українка писала про Грецію, завойовану Римом, то під Грецією мала на увазі Україну, а в драмі «Вавилонський полон» говорила про поневолений український народ, який мусить пройти випробування й вистояти. Леся Українка брала історичне тло, але говорила про свій час.
Письменниця також створювала підвалини для входження української культури в європейську: «Леся Українка ‒ найпослідовніше, напряму, без російського посередника, під’єднала нашу культуру до двох засадничих, ціннісних моделей європейської цивілізації ‒ християнства й античності».
Письменниця одна із перших почала виводити українську літературу за межі побутових тем, які часто обмежувалися селом.
Багато подорожувала європейськими столицями.
Просунута європейська інтелектуалка, яка знала більше десяти мов, читала іноземні дисертації, вивчала в оригіналі давні літературні пам’ятки та відкидала культурну «місію» Росії.
Знамениті «Досвітні вогні» ‒ це не передвісник пролетарської революції, а початок українського національного відродження, говорить літературознавиця Віра Агеєва, а «люди робочі», ‒ про яких згадує Леся Українка у вірші, не тільки робітники на заводах, а й всі, хто просто працює заради цього.
Вона вважала, що Україна та Росія ‒ це вороги, які ніколи не зможуть порозумітися.
У творах Лесі Українки зазвичай сильна жінка долає слабкого, розгубленого чоловіка. Письменниця дала жінкам голос та писала твори із жіночої перспективи: «Леся Українка ‒ не була програмною феміністкою, вона була нею за духом», ‒ говорить літературознавиця Тамара Гундорова.
Леся Українка не була атеїсткою, але шукала свій шлях до Бога.
Зберегла голоси легендарних українських кобзарів.
Климент Квітка та Леся Українка організували експедиції для пошуку та запису українських кобзарів. Саме письменниця анонімно пожертвувала 300 рублів (величезні кошти на той час) і доручила галицькому етнографу та композитору Філарету Колессі записати кобзарів на фонограф. Це був один із перших винайдених способів звукозапису.
Так, завдяки подружжю Квіток вдалося зберегти голоси легендарних українських кобзарів. Частину записів Климент Квітка та Леся Українка зробили самостійно. Існує навіть запис, на якому наймовірніше співає Леся Українка. Його зробив Климент Квітка. Леся Українка говорила, що не боялася смерті, але найбільше її лякало впасти в маразм. Навіть при смерті вона диктувала матері сюжет нової драми.
